Шановні колеги!
Ситуація: Головний бухгалтер написала заяву про звільнення за власним бажанням (ст.38). В звязку з тим, що головбух працювала в організації комунальної форми власності, її звільнення було погоджено з Головним управлінням казначейської служби (Про затвердження Порядку погодження призначення на посаду та звільнення з посади головного бухгалтера бюджетної установи). Було отримано погодження на звільнення і після відпрацювання 14 днів вона була звільнена. При цьому в останній день вона знаходилась на роботі, сама отримала, трудову книгу, ознайомилась з наказом про звільнення. Після того як вона звільнилась до мене (юрисконсульта) дійшли чутки, що вона в останній день роботи відкрила лікарняний. Про це вона не повідомляла керівника, коли він ознайомлював її з отриманим від казначейства погодженням на звільнення. Але коли виходила з установи-сказала своїм підлеглим, що вона не прощається і принесе нам лікарняний). Проаналізувавши законодавство, я розумію, що заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності відноситиься до ст.40 тобто звільнення за ініціативою власника. Постанова пленуму Верховного суду "Про практику..." про це також наголошує. Чи може вона потім ініціювати судовий розгляд та примусити нас виплатити їй лікарняний.? Можливо є якість нюанси?)) Дякую за обговорення!!